Ухвала апеляційного суду в спорі із податковою по штрафу на 20 мільйонів гривень

Фабула справи

Згідно Акту про результати документальної планової виїзної перевірки щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, перевіряюча особа податкової інспекції дійшла висновків що позивачем порушено вимоги п.12.ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (далі по тексту - Закон № 265/95-ВР) , п.5 Порядку ведення книги обліку доходів і витрат, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року № 1269 (далі по тексту - Порядок), тобто здійснення Позивачем за перевіряємий період роздрібної торгівлі продовольчими товарами, алкогольними напоями, не облікованими у встановленому законом порядку. Тобто ДПІ вважала, що оскільки позивачем на момент перевірки не було надано книги доходів та витрат, то останній вчинив порушення податкового законодавства, що ставиться йому в вину.

Під час судового розгляду адвокат, якому Нашою компанією було доручено захист інтересів клієнта в спорі із податковою інспекцією, було наведені наступні аргументи:

По-перше, Позивач вів книгу обліку доходів і витрат, на яку в матеріалах перевірки посилається ДПІ. Однак, суть порушення не в тому: чи вів таку книгу позивач, а в тому чи вів позивач облік товарних залишків.

По-друге, ДПІ складаючи Акт та виносячи Податкове повідомлення-рішення неправильно надає правову оцінку діям ФОП Х , оскільки фактично ДПІ ставить в вину те, що Позивач не ввів (не надав до перевірки) Книгу обліку доходів та витрат, затверджену Порядком. Однак зазначений Порядок передбачає ведення “доходів та витрат” в прямому розумінні, а не “товарних запасів”, як передбачає п.12, ст.3 Закон № 265/95-ВР.

По-третє, Положення Закону № 265/95-ВР не визначають самого порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, лише вказують на обов'язок суб'єктів підприємницької діяльності на ведення такого обліку.

Порядок обліку товарних запасів на законодавчому рівні встановлено виключно для юридичних осіб, оскільки відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Отже є зрозумілим, що форма Книги обліку доходів та витрат, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України №1260 від 26.09.2001 р. не передбачає ведення обліку товарних запасів. Іншої форми, встановленої законами та підзаконними актами України для ведення обліку товарних запасів - не передбачено.

Тому вданому випадку, до документів, що є підставою для оприбуткування (обліку) товару, належать документи щодо походження товару, наприклад: накладні, податкові накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи були надані суду в повному обсязі.

Київський апеляційний адміністративний суд погодився із доводами податкового адвоката, та у своєму рішенні зазначив наступне:

“З огляду на викладене можна зробити висновок, що на час виникнення спірних відносин законодавством не конкретизовано порядку обліку товарних запасів саме за місцем їх реалізації.

Суд першої інстанції правомірно зазначає, що зазначена вище форма Книги встановлена додатком №10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України №12 від 21.04.1993 p., яка не передбачає ведення обліку товарних запасів, тому відсутність записів про придбання товарів (оприбуткування продукції) у Книзі, у зв'язку з її відсутністю, не можна вважати порушенням.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.12.2013 р. у справі №21-412а13.

Водночас, з Акту перевірки №646 судом першої інстанції встановлено, що Відповідач обґрунтовував свій висновок щодо здійснення Позивачем реалізації продукції, не облікованої у встановленому чинним законодавством України порядку, як неведения обліку товарних запасів за місцем їх реалізації за відсутністю записів про кількість, найменування та ціну реалізації товару у Книзі форми №10.

Тобто, відповідач зазначаючи, що позивачем не було обліковано товарні запаси посилається лише на невнесення до книги обліку доходів та витрат товару, при цьому відповідачем не були досліджені інші первинні документи, на які посилається позивач як на докази, що, підтверджують факт обліку товарних запасів, які були ним реалізовані.

Так, з матеріалів справи вбачається, що весь товар, який був проданий через магазинТД “Г” належним чином облікований. Це підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними.

Облік товарів, хронологія його здійснення та відображення в бухгалтерському та податковому обліку підтверджується додатком № 5 до декларації з податку на додану вартість за відповідний місяць (доступ до яких має Відповідач).

Разом з тим, суд першої інстанції обґрунтовано зазначає, що відповідно до доводів Відповідача, під час здійснення перевірки ФОП X факт реалізації продукції податковим органом був встановлений Z-звітами, які наявні в матеріалах справи. При цьому, як і під час перевірки, так і під час судового розгляду в судах першої та апеляційної інстанцій справи Позивачем були також надані оригінали податкових накладних за перевіряємий період.

Таким чином, колегія суддів в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки облік товарних запасів підтверджений ФОП X , належними первинними документами, то у Відповідача були відсутні правові підстави для застосовувати до Позивача штрафні (фінансові) санкції за порушення порядку обліку товарних запасів.”