Ухвала ВАСУ у справі по штрафу податкової інспекції на 20 мільйонів гривень

Останнє та остаточне рішення суду у суперечці з Святошинської податкової інспекцією міста Києва, яким, завдяки зусиллям адвокатів у такому податковому спорі, встановлено незаконність дій податкових ревізорів-інспекторів по нарахуванню платника податків штрафу в сумі 20 мільйонів гривень за неведення книги товарних залишків.

Суд касаційної інстанції залишаючи в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду, підтвердив наступне:

“Положення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не визначають самого порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, а лише вказують на обов'язок суб'єктів підприємницької діяльності на ведення такого обліку.

Фізичні особи-підприємці ведуть Книгу обліку доходів і витрат, форма якої у спірному періоді була визначена Інструкцією про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 №12.

Зазначена форма Книги обліку доходів і витрат, яка затверджена названим наказом, не передбачає ведення обліку товарних запасів.

Згідно преамбули Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

За змістом ч.1 ст.9 названого Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що ненадання Книги обліку доходів та витрат та/або невнесення до цієї книги відомостей щодо обліку товару не є обставиною, що свідчить про реалізацію-платником податку необлікованого товару. Між тим, положення статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не передбачають відповідальності платника податків за ненадання або неналежне ведення Книги обліку доходів і витрат.

Досліджуючи надані позивачем первинні документи (видаткові накладні, товарно- транспортні накладні), суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що цими первинними документами підтверджено факт оприбуткування позивачем товару.

Враховуючи наведене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності законних підстав для задоволення позову, оскільки поданими позивачем доказами підтверджено факт обліку товару.”