Застосування позовної давності в кредитних спорах з банками

Верховний Суд України (далі - ВСУ) розглянув цивільну справу №6-16цс15 та встановив, що для звернення до суду про стягнення основної суми боргу за кредитним договором, банк має три роки, а для стягнення штрафу чи пені - один рік. Таким чином ВСУ встановив, що банки, для того щоб звернутись до суду з метою стягнення грошових коштів із позичальника за кредитним договором, обмежені строками позовної давністі.

Необхідно зазначити, що термін "позовна давність" визначений Цивільним кодексом України, який визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права, або інтересу.

В українському законодавстві передбачений загальний трирічний строк позовної давності, який розповсюджується й на правовідносини банка та позичальника. Спеціальний строк позовної давності в один рік, визначений для стягнення пені та/чи штрафних санкцій за несвоєчасне виконання, або невиконання грошового зобов'язання.

Такі правові норми закріплені в Цивільному кодексі України та при всій своїй очевидності, практикуючим адвокатам відомі непоодинокі випадки, коли банк знаходив різноманітні "лазівки" для збільшення строків позовної давності. Існують судові справи, коли банк звертався через 10 та більше років із вимогами про стягнення боргу за кредитним договором із нарахуванням за весь цей період штрафних санкцій, і суди ставали на захист фінансових установ, а не позичальників.

Поширеним способом збільшити встановлені Законом строки позовної давності для Банку, це вказівка в кредитному договорі на "Основні умови" чи на "Загальні правила кредитування", що знаходяться в мережі інтернет на сайті банку, які позичальник ніколи не підписував та майже ніколи з такими не ознайомлювався. Однак, в більшості кредитних договорів, які підписує позичальник, завжди є посилання на такі документи. Можна сказати, що "трюк" банку полягає в тому, що людина в момент укладення та підписання договору не ознайомлена із тестом "Основних умови"/"Загальних правил кредитування", оскільки їх зміст відстуній в основному договорі. Саме в таких документах містяться посилання на те, що позичальник погоджується на продовження строків позовної давності. Крім цього "Основні умови" можуть містити інші неприємні "сюрпризи", такі як додаткові оплатні послуги банку, великі штрафи та пені, тощо. Виходило так, що беручи в кредит до 10 000 грн., позичальник через десять років отримував судовий позов від банку про стягнення з нього боргу та нарахованих штрафів, що становили десятки, а то й сотні тисяч гривень.

Верховний Суд України в своїй постанові зазначив про те, що сторони - позичальник та банк, можуть збільшувати строк позовної давності виключно за взаємною згодою, підписавши відповідний документ, наприклад, додаткову угоду до основного договору. Тобто, тільки підписаний позичальником письмовий документ, у якому він виражає свою згоду на продовження строків позовної давності (із вказівкою на відповідний, визначений строк), може бути підставою для збільшення строку для звернення банку до суду із позовом про стягнення боргу за кредитним договором.

Таким чином, жодні посилання в кредитному договорі на "Основні умови", "Правила кредитування", тощо, не можуть бути підставою для продовження строку позовної давності, якщо сам позичальник не поставить свій під підпис під таким документом, який свідчив би про його згоду на продовження строків позовної давності.

Отже, якщо до Вас звернувся банк із вимогою про стягнення боргу, пені, штрафу за кредитним договором, та при цьому порушені строки для звернення до суду, не зволікайте, зверніться до адвоката або юриста, який допоможе Вам правильно скласти заяву про застосування судом строків позовної давності, що буде підставою для відмови в задоволенні позову банку до Вас.

м. Київ, адвокат Крепель Д.І.